Неба мало

Піднімалась я у синю вись,
Під своїм крилом сховавши небо,
Несміливо так дивилась вниз,
Знала, що мені туди не треба.
На землі багато так брехні,
Та є іще сліди надії.
І вві сні до себе кликав ти,
І я летіла знов до мрії!..
Приспів:
Цілого неба мало…
Крила свої зламала,
На землю дощами впала
З висока!
Цілого неба мало…
Без тебе життя не знала…
Його на землі шукала —
І знайшла!..
Небо, ти мене за все пробач,
Віддала себе йому одному!
Говорила я душі: Не плач!
Серце виривалось, мов з полону.
Та змогла повірити в любов,
Душа кричала знов: Отямся!
Синя вись благає: Зупинись!
Без бою все одно не здамся!
Приспів. (2)