Марія Бурмака - Я люблю твої кроки

Я люблю твої кроки у тихих садах
Де троянди густi, мов туман бiля вiкон
Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах
I неторканий смуток один в них великий
Може все це приснилось комусь i колись
Тих садiв нереальний причаєний подих,
Ти забутий навiки, ти рiдний наскрiзь,
Я люблю твої кроки у тишi по сходах
Тi троянди чекають давно не тебе
Хто там знає, що їм може й сто навiть рокiв
Я люблю твої кроки нiколи й нiде
Я люблю твої кроки, люблю твої кроки.
Я люблю твої кроки нiзвiдки вночi
В тих садах, де немає нi саду, нi дому,
Але є ще тi сходи i є тi ключi,
Лиш дверей не вiдчинить нiхто i нiколи.