Тихо цокає годинник

Тихо цокає годинник,
Між минулим і майбутнім – на межі.
На шляху моїм порожнім
Випадкові подорожні – дві душі. (3)

Хай дитинство вже далеко,
Повертаються лелеки, як колись,
Зорі з містом розминулись,
А вночі перегукнулись, і зійшлись. (3)

На півкроку ближчає зима,
Вже не відпускає,
На півслові віднаходжу смак,
Що його знаю...

Ніч осіння наступає,
Гілку місяць колисає – стука в раму.
Засипа дорогу листям,
Засинає моє місто – на добраніч. (3